Our пишет о себе
Молитва – це розмова з Богом. Вона необхідна для нас так само, як повітря і їжа. У нас все від Бога і немає нічого свого: життя, здібності, здоров'я, їжа, все це дається нам Богом. Тому в радості і в смутку, при потребі чи з подякою ми повинні звертатися до Бога.Саме молитва дозволяє відчути радість присутності Бога в нашому житті. Бог поважає та цінить не кількість промовлених молитов, чи їх риторику, вишуканість, мелодійність, чи логічність, а щирість та відкритість наших сердець до молитви, до розмови з Богом. Ми не повинні обмежуватися лише тим часом, коли стоїмо у храмі , чи читаючи Святе Письмо. Молитва може повсякденно проникати в усі закутки нашого життя, це нелегка праця, але той, хто намагається молитися постійно, отримує допомогу з небес.
Молитва пов'язує нас з Богом, дає нам доступ до престолу благодаті, де ми можемо отримати своєчасну допомогу. Молитва пов'язує нас один з одним незримими нитками, роблячи нас однією єдиною Церквою. Молитва - це те, чим ми можемо допомогти один одному, навіть коли здається ніщо не в силах допомогти. Молитва супроводжувала Ісуса, куди Він йшов. Він йшов в безлюдне місце, в гори і там молився, а потім повертався щоб знову служити. Він молився публічно і Отець публічно відповів Йому. Він молився в Гефсиманії перед тим як прийняти найважливіше рішення в житті всього людства і просив учнів побути з Ним у цій молитві. Його самі останніми словами в його земного життя була проста молитва: "Отче! У руки Твої віддаю дух Мій".
"А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою!
А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
А як молитеся, не проказуйте зайвого, як ті погани, бо думають, ніби вони будуть вислухані за своє велемовство.
Отож, не вподобляйтеся їм, бо знає Отець ваш, чого потребуєте, ще раніше за ваше прохання!