Степан Безбородько

«Хто я?» – запитую я себе. Я вважаю себе хорошою людиною. Коли я роблю добро, я відчуваю, як за спиною виростають крила. Я створений з добра, світла, любові, посмішок і сонячного настрою! Я літаю в повітрі! Я літаю! Я люблю життя! Люди, ви чуєте мене?! Хто я? Я спускаюся на землю... Я не ангел, але й не демон... Я звичайна людина. У мене є свої мрії та прагнення, свої принципи та ідеали, свої достоїнства та недоліки. Я людина, яка має свої сумніви, а це означає, що я не бездарний, бо, як сказав А. П. Чехов «бездарний не той, хто сумнівається, а той, хто не сумнівається взагалі». Я людина, яка відчуває не тільки власний біль, а й біль інших, не чужі мені милосердя і співчуття. Але чи завжди ми помічаємо тих, кому потрібна наша допомога? Ні, я не сліпий! Але душевна сліпота страшніше!

У кожної людини, не дивлячись на її вік, обов'язково має бути хобі У кожного з нас має бути таке заняття, яким ми будемо з задоволенням займатися у вільний час. Для мене таким заняттям є сучасні танці. І зараз для мене танець – це цілий світ, без якого я не зможу прожити ні дня.